Чомучка звикла, що на кожне «чому?» врешті знаходиться відповідь — треба лише пошукати уважніше. Її новий знайомий, штучний інтелект у ноутбуці, раптом ніяковіє, плутається і чесно зізнається, що не певен. Так починається розслідування, у якому лупа виявляється не менш важливою за екран.
Книга лагідно підводить дитину до думки, що перша відповідь — не завжди остаточна, а перепитати чи засумніватися цілком нормально. Разом із Чомучкою малеча вчиться ставити наступне запитання замість того, щоб одразу повірити почутому. Цікавість тут виглядає не набридливістю, а суперсилою, яка допомагає докопатися до суті самому. І навіть дуже розумна машина може чогось не знати — у цьому немає нічого страшного.